Урок мужності «День пам’яті та примирення»
Епіграф:
«Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.»
Україна розпочинає нову традицію
святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та
примирення.
22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію
№A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та
примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним
особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також
щороку відзначати один або два дні як данину пам’яті всім жертвам Другої
світової війни. У Великій Британії та країнах Співдружності відзначається «День
Перемоги в Європі»; у Вірменії – «День Миру»; у Норвегії – «День визволення»; у
Словаччині – «День перемоги над нацизмом»; у США – «День Пам’яті»; у Франції –
«День Перемоги»; у Чехії – «Національний День».
Символ – червоний мак
Мак як символ пам'яті у світі
Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського
військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих
жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір
«На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли
маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо
віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні
Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920
р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу,
а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі
червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген.
Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової
пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси
пили польську кров».
Мак як символ пам'яті в Україні
Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні
на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014
році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського
інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором
символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною
алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від
кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни
та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».
Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо
нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією
для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили
спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою
землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука
неминучості нашої перемоги сьогодні.
День пам’яті жертв фашизму – це День пам’яті
десятків мільйонів людей, які загинули в Другій світовій війні: мільйонів
солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше – мирних жителів, які гинули під бомбами, від
хвороб та від голоду.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не зникає в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Наша пам’ять про ті часи – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим. Ніхто не забутий.Ніщо не забуте!
Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя нацизму з книг,
документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає
злочини нацистів зі свого трагічного досвіду.
На окупованій території вороги знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.
Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10
млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь
окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей,
яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в
неволі, як раби в давнину.
Це страшні сторінки війни..
Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих від фашизму в роки
Другої світової війни – як від воєнних дій, так і від військових злочинів.
Прямі втрати населення – вбиті та померлі від поранень або голоду, зниклі
безвісти – складають понад
8 мільйонів осіб.
Внесок України у боротьбу проти
фашизму:
Війна прийшла на українські
землі 1 вересня 1939 року – разом із першими німецькими бомбами, що впали на
Львів та інші міста, а залишила їх 28 жовтня 1944 року. Українці ж як народ
зустріли війну одними з перших – 1 вересня 1939 року, – а завершили одними з
останніх – 2 вересня 1945 року. Капітуляцію останньої воюючої країни – Японії –
від імені Радянського Союзу приймав український генерал Кузьма Дерев’янко.
Український напрям був головним на «Східному
фронті», а відтак – у всій війні: саме тут діяло в різний час від 50 до 75%
всіх дивізій вермахту і половина всіх радянських сил (4 фронти та 54 армії).
Незважаючи на те, що Україна належала до східноєвропейського театру війни,
українці воювали по всьому світу. Український слід залишився на полях головних
битв на інших фронтах Другої світової війни: Вестерплятте, Дюнкерк,
Монте-Кассіно, Нормандія, Маньчжурія.
Українці були мобілізовані або долучилися добровільно до більшості головних
світових армій, що протистояли фашизму.
Не менш як 100
тисяч українців в складі Війська Польського стали на боротьбу із нацизмом у
вересні 1939 року і не менше 8 тисяч з них загинуло. Найбільше українських солдат (до 6
мільйонів) нараховувала Червона армія, близько 130 тисяч перебували в арміях
Великої Британії, Франції, Канади та СІЛА.
У роки Другої світової війни з гітлерівською
Німеччиною та її союзниками воювали близько 7 мільйонів українців, їх внесок у
перемогу над фашизмом був одним із визначальних.
Стоїть обеліск, і на нім
імена,
Які вкарбувала священна війна.
Стоїть обеліск над печаллю могил,
Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.
Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.
Що в селах Вкраїни синів тих нема.
Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,
Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.
Лиш сльози вмивають синів імена,
Що їх із собою забрала війна,
Що їхні серця дуже довгі літа
Земля українська в собі пригорта.
Фашизм – одна з найбільших хвороб людства. Ключовими
ознаками фашизму є: культ особистості, зневага до людських цінностей,
систематичне нехтування правами людини, культ війни та сили, зовнішня агресія.
Ці ознаки об’єднують і Третій Рейх у минулому, і пануючий тепер у Росії режим.
Одним із виявів зазначених ознак у випадку з путінською Росією є її агресія
проти України. Українці протистоять цій агресії, але, як і у випадку з фашизмом
у середині XX століття, протистояти потрібно, об’єднавши сили всього демократичного
світу. Єдність перед обличчям ворога має стати усвідомленою необхідністю і є
запорукою перемоги. Батьки учнів нашого класу зараз відстоюють наше право на
вільне життя і вільний вибір.
